Opowiedz mi o tym. Turecka sztuka opowiadania

Islam niechętnie odnosi się do przedstawień figuratywnych, co sprawiło, że w dawnym imperium osmańskim wykształciły się różne formy sztuki opowiadania prozą, melorecytacji i śpiewu epickich narracji. Opowieści meddaha czy pieśni aszyka można było usłyszeć w tureckich karawanserajach, kawiarniach czy na bazarowych uliczkach do początków XX wieku. Elementy tych tradycji, wywodzących się z szamanizmu, improwizacji wędrownych pieśniarzy, sztuki wykonawców perskich i arabskich eposów, wciąż są obecne we współczesnej kulturze tureckiej. Odwołuje się do nich również Orhan Pamuk, który w powieść Nazywam się Czerwień wplótł liczne legendy i małe opowiadania ze świata osmańskich meddahów, perskich pardedarów, opowiadaczy posługujących się ilustracją, mistrzów miniatury, sułtanów i hodżów. 

O fascynującym osmańskim dziedzictwie, przypominającym współczesne formy stand-upu i storytellingu, opowie Agnieszka Ayşen Kaim – turkolożka, opowiadaczka historii i animatorka kultury. 

*** UA ***

Агнешка Айсен Каїм
«Розкажи мені про це. Турецьке мистецтво оповіді» – перформативна лекція

Іслам негативно ставиться до образних зображень, що призвело до розвитку різних форм мистецтва оповіді у прозі, декламації та співу епічних творів у колишній Османській імперії. Розповіді меддаха або пісні ашуга можна було почути в турецьких караван-сараях, кав’ярнях і базарних вулицях до початку 20-го століття. Елементи цих традицій, що походять від шаманізму, імпровізації мандрівних співаків, мистецтва виконавців перського та арабського епосу, все ще присутні в сучасній турецькій культурі. Про них згадує також Орхан Памук, який у роман «Мене називають Червоний» вплів численні легенди та оповідання зі світу османських меддахів, перських пардедарів, оповідачів, що послуговувались ілюстраціями, майстрів мініатюри, султанів і ходжів.

Про захоплюючу османську спадщину, що нагадує сучасні форми стендапу та сторітелінгу, розповість Агнешка Айсен Каїм – тюркологиня, оповідачка та аніматорка культури.